Глобальний монетарний форум у Брюсселі20 Грудня 2011р. 24-25 листопада 2011 року, Генеральний директорат з питань освіти та культури Європейської Комісії провів глобальну конференцію фонду Жана Моне на тему «Європейське економічне управління в міжнародному контексті». Як відомо, метою програми Жана Моне є підвищення рівня знань про Європейський Союз шляхом поширення передового досвіду в навчанні, наукових дослідженнях і обговорення процесу європейської інтеграції у вищих навчальних закладах по всьому світу. Маючи давні традиції організації обміну думками на високому рівні щодо політичних пріоритетів ЄС, глобальна конференція Жана Моне 2011 стала своєрідним форумом сприяння конструктивному діалогу між вченими топ-рівня і політиками щодо дослідження економічних та інституціональних аспектів природи сучасної валютно-фінансової кризи. До участі у конференції були запрошені близько 400 науковців, взяли участь 350, що представляли понад шістдесят країн світу. На превеликий жаль з України був запрошений лише, автор цих строк, аналогічному квоту мали Російська Федерація та Казахстан. Натомість європейська, американська, китайська та японська школи дослідників євроінтеграції були представлені доволі широко. Вперше на конференції Жана Моне з основною доповіддю виступив Роберт Манделл, лауреат Нобелівської премії з економіки, автор теорії оптимальних валютних зон, «батько» євро. Крім того, до списку учасників були включені колишні президенти і кілька членів Європейського парламенту, дипломати, професори Жана Моне, а також чимало посадових осіб з Європейської Комісії, Європейського парламенту, Комітету регіонів та інших європейських органів ЄС. Конференція наочно продемонструвала високий ступінь стурбованості наукової громадськості щодо майбутнього розбудови Європи. У своєму зверненні Президент Єврокомісії Баррозу підкреслив, що програма Жана Моне йому надзвичайно близька. Він зазначив, що в цей вирішальний момент європейської інтеграції існує необхідність прийняття вивіреного рішення і розроблення моделі системного впливу на ситуацію, що склалася. «Світ навколо нас швидко змінюється», - сказав він, а відтак й на старому континенті, також мають відбутися зміни. У глобалізованій Європі, метою таких зрушень мало б стати збереження життя, захист цінностей і сприяння процвітання своїх громадян. Голова Єврокомісії підкреслив значення спільної відповідальності, як необхідності існування, що базується на принципі солідарності: «Нам потрібні банки, які в змозі давати в борг, і уряди, які в змозі позичати; компанії, які готові інвестувати, і споживачі, які готові витрачати; сміливі реформи на національному рівні та розширення співпраці і управління на європейському рівні», - відмітив Баррозу. І далі: «Не можна втрачати час, якщо ми хочемо, застерегти Європу від «втрат» останнього десятиріччя й вийти з кризи сильнішими і згуртованішими».  А. Василіу, Комісар з питань освіти, культури, багатомовності та молоді наголосила, що Європейський Союз переживає одну з найсерйозніших криз з часу свого створення: «Євро є одним із стовпів Союзу. Коли він знаходиться під загрозою, наш Союз і його можливість рухатися вперед, також знаходяться під загрозою», - зазначила вона. «Немає більш компетентної та зацікавленої групи, ніж мережа Жана Моне, яка могла б пролити необхідне світло на існуючу проблему», - додала А. Василіу. Дії фонду Жана Моне були найбільш успішним при реалізації програми безперервного навчання протягом усього життя, і мали, за оцінкою незалежних експертів, надзвичайно високий рівень якості. Вона підкреслила, що діяльність фонду була ключовим елементом нової програми «Еразмус для всіх», які Комісія представила напередодні конференції. Що стосується майбутнього, то комісар хотіла б гарантувати участь нового покоління професорів і дослідників, щодо виведення досліджень на нові горизонти вивчення суспільства, створення тренду «Жан Моне» з метою узагальнення наукового досвіду. Комісар наголосила на значущості мозкової ємності професорів цієї наукової мережі. Віце-президент Європейського Парламенту, А. Подімата, заявила, що нинішня криза носить системний характер і суттєво впливає на процес прийняття рішень і довіру всіх інститутів ЄС. Хоча поліпшення вже були зроблені з точки зору координації політики (наради в жовтні і липні), тим не менше необхідно зробити якомога більше і швидше, задля того, щоб запобігти судженням, що установи роблять занадто мало і занадто пізно. Так само необхідні не тільки «ліки», а й аналіз основних причин кризи. Разом з дефіцитом бюджету, Європа стикається й з певним демократичним недоліком, в основі чого лежить думка проте, що занадто багато рішень були прийняті невеликими групами людей і вони не завжди носили прозорий характер. Вона заявила, що задля того, щоб отримати відповідь від Європи слід зробити перехід від міжурядового рівня до рівня суспільного. Рішення не принесе «великого вибуху», але крок за кроком зможе наблизити до розв’язання проблеми. Проф. Роберт Манделл, лауреат Нобелівської премії з економіки (Колумбійський університет США), закликав до глибоких реформ в Європі. Науковець провів вичерпне історичне порівнювання з уроками монетарного регулювання у Сполучених Штатах, і запропонував створити Міністерство фінансів ЄС з правом контролю бюджетів держав-членів. Він представив це як частину більш глибокої інституційної реформи Європейського Союзу у федеральному напрямку. За словами Менделла, Європа має приголомшливий вибір, адже вона може повернутися як до роботи з покриття і відновлення фіскальної та боргової незалежності національних держав, або ж йти вперед з сильним централізованим наднаціональним Міністерством Фінансів. За словами професора, буде надзвичайно важко, якщо взагалі можливо, повернутися назад, через валютну кризу, але водночас важко буде йти вперед, адже заради такої системи, необхідна велика трансформація суверенітету. В замін на передачу частини свого суверенітету європейському центральному уряду, держава-член отримає переваги від платоспроможності і фінансової системи зони євро, яка стала б такою ж розвиненою як у Сполучених Штатах. Великою перевагою для євро могло б стати створення ринку єврооблігацій. Тим не менше, на думку науковця, небезпечно випускати єврооблігації поки не встановлений контроль над бюджетами та політиками. Що стосується майбутньої Міжнародної Валютної Системи, професор Манделл запропонував створення глобальної валюти (“INTOR”). Ця світова валюта, буде базуватися на євродоларах, як стрижні, в якому кожен член новоствореного фонду буде мати свою частку.  Проф. Н. Балтас (Кафедра Жана Моне Афінського університету економіки та бізнесу) нагадав, що грошово-кредитна і податкова-бюджетна політика Європейського Монетарного Союзу ще й досі залишається нереалізованою. Зоні євро необхідний механізм для боротьби з кризою суверенного боргу найбільш ефективним і передбачуваним шляхом. Політики Європи повинні зосередитися на: виробленні фіскальних коригувань сприятливих для зростання; вирішення структурних реформ з метою підвищення потенційного зростання, а також узгодження і вдосконалення реформ європейського економічного управління. Професор О. Буторіна (професор Жана Моне, зав. кафедрою європейської інтеграції Московського державного інституту міжнародних відносин, РФ), заявила, що в Росії було де-факто два кошики міжнародних валют (55% $ і 45% €). Центральний банк РФ вирішив втрутитись у цей процесс, адже приватні компанії все частіше використовують євро. До того ж 50% імпорту, що надходить з Європи, також сплачуються у цій валюті. Євро, таким чином, став визнаною міжнародною валютою. Політично і соціально, головним питанням, яке потрібно вирішити є наступне: чи готові громадяни Європи до боротьби за свою приналежність до ЄС, і чи буде соціальна модель Європейського Союзу досить сильною, щоб зберегти свою автентичність в епоху глобалізації. Професор Буторіна закінчила свій виступ доволі оптимістичними сподіваннями на те, що на вулицях Європейських міст їй замість протестів хотілося б почути слова: «Об’єднана Європа ніколи не буде переможена». Професор Дай Бін Гралл (професор Жан Моне і почесний директор Центру європейських досліджень університету Фукань та Генеральний секретар китайського товариства європейських досліджень) заявив, що нинішня глобальна фінансова криза почалася через зловживання перевагою долара, а дефіцит бюджету був пов'язаний з потаканням Сполученим Штатам. У такий спосіб було створено величезну кількість спекулятивного капіталу по всьому світу. Китай переконаний, що за рахунок консолідації та за державами-членами, їх податково-бюджетної політики та бюджетних позицій, має бути створений ефективний механізм контролю за фінансовими ринками і установами. Європа, спираючись на свої ресурси, також може подолати критичний стан. Професор зазначив, що надзвичайно важливим є посилення ролі і функції Європейської валютної системи, як функції центрального банку євро зони. Разом з тим він відмітив, що Китаю потрібно надавати більше гарантій при купівлі їм єврооблігацій. Вчений погоджуються з тим, що нинішня криза надає необхідний поштовх для реалізації реформ і коригування політик в рамках Європейського Союзу, але до тих пір Китай ставитиметься скептично до придбання єврооблігацій. Звичайно, що список оригінальних виступів можна було продовжити, виокремивши критичні виступи британських науковців щодо пропозицій Р. Манделла про створення Міністерства фінансів і відповідну критику цієї точки зору з боку науковців з інших держав зони євро. «М’яку» дискусію щодо девальвації євро з боку італьських науковців та притаманний їм м’який та не «недуже» гумор наслідків «об’єднання зусиль», а також аналіз технократичних тенденцій (Греція, Італія), призначення на урядові посади чильників з числа науковців, які не належать до будь-яких політичних партій, а відтак не шукатимуть компромісів в тих сферах монетарного регулювання, де вони є такими ж неможливими, як в таблиці множення. Думається що, ще одним уроком, який випливає з цієї конференції є необхідність участі українських науковців в «глобальній мережі дослідників», приєднатися до якої є важливим завданням й нашого університету. Впевнений, що цьому значною мірою сприятиме також Європейський Фонд Моне.  Учасник конференції: завідувач кафедри європейської інтеграції, д. е. н., проф., В. І. Чужиков |